Військовослужбовець із Дніпра Максим Присяжнюк, звільнений з роботи на Придніпровській залізниці (ПАТ «Укрзалізниця») під час участі у бойових діях на Донбасі, через понад півтора року судової тяганини зміг довести незаконність свого звільнення. Останнє рішення на користь бійця ухвалила касаційна інстанція – Верховний суд України.
Як повідомили Радіо Свобода 2 жовтня у громадській організації «Правозахисна група «Січ», рішення на користь бійця ухвалили суди трьох інстанцій, воно остаточне і оскарженню не підлягає.
Як сказав Радіо Свобода юрист організації Володимир Плетенко, цей судовий процес був показовим: цю справу роботодавці планували використовувати для інших схожих ситуацій.
«Українська Феміда підтвердила, що за військовослужбовцем, який підписав контракт із армією, залишається його робоче місце і його зарплата. Справа показова, оскільки «Укрзалізниця» намагалася створити прецедент, адже в самій касації вони прописували, що кільки тисяч працівників у такій же ситуації, й рішенням суду вони хочуть вирішити питання і щодо них. В українському законодавстві не зовсім точно прописано: в одних законах йдеться про «особливий період», в інших – про «надзвичайний стан», і наші опоненти намагались зіграти на цьому в касаційній інстанції, та суд став на бік військовослужбовця», – сказав Володимир Плетенко.
Раніше Красногвардійський райсуд Дніпра ухвалив рішення на користь бійця, однак його роботодавці подали апеляцію. Апеляційний суд Дніпропетровської області також став на бік бійця і залишив рішення суду першої інстанції в силі.
Максима Присяжнюка звільнили з підприємства 2017 року, як тільки дізнались, що він підписав контракт на проходження військової служби. До цього військовий, мобілізований 2014 року, брав участь у бойових діях на Донбасі, командував танковим екіпажем, пройшов «гарячі точки».
Повернувшись додому із зони АТО, він подав до суду на роботодавців. Сторона позивача в суді заявляла, що в трудовому законодавстві є стаття, яка зобов’язує роботодавця зберігати робоче місце та виплачувати середню зарплату військовим в «особливий період» в країні (стаття 119 Кодексу законів про працю – «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків»).
Водночас сторона відповідача наполягала на тому, що «особливого періоду» в Україні немає, а стаття 36 Кодексу законів про працю передбачає як підставу для звільнення з роботи призов або вступ працівника на військову службу.